1. Словник української мови в 11 томах

колоддя

КОЛО́ДДЯ́, о́ддя́, с.

1. Збірн. до коло́да¹1.

Рутульців плющили, як мух. Пускали колоддя, каміння, І враже так товкли насіння, Що у Рутульців хляв і дух (Котл., І, 1952, 234);

Загримів трактор, натягся трос, і купка колоддя, кілька разів оповита тросами, рушила по кризі до берега (Ле, Право.., 1957, 297);

*У порівн. Далі — баба з пухлими ногами, як колоддя,— землянка дала (Вас., Незібр. тв., 1941, 220).

2. іст. Збірн. до коло́да¹ 3.

[Кармелюк:] Кайдани та батоги та колоддя на шиї бачив я у себе, а не волю (Вас., III, 1960, 218)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колоддя — Колоддя, коло́дка: — висячий замок [1] — замки висячі [X] Словник з творів Івана Франка
  2. колоддя — коло́ддя́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. колоддя — -оддя, с. 1》 Збірн. до колода I 1). 2》 іст. Збірн. до колода I 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колоддя — КОЛО́ДДЯ́, о́ддя́, с. 1. Збірн. до коло́да¹ 1. Рутульців плющили, як мух. Пускали колоддя, каміння, І враже так товкли насіння, Що у Рутульців хляв і дух (І. Словник української мови у 20 томах
  5. колоддя — Колоддя́, -дя́ с. соб. отъ колода. Я закладав комори й хату з віковічного дубового колоддя на два людські віки. Левиц. І. 374. Словник української мови Грінченка