колоття
Колоття́, -тя́
с.
1) Закалываніе многихъ (преимущественно о свиньяхъ).
2) Раскалываніе.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колоття — колоття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- колоття — -я, с. Дія за знач. колоти 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- колоття — КОЛОТТЯ́, я́, с. Дія за знач. коло́ти 1, 4. Десь на середині шляху йому стало страшно, що ступні може звести судома. Бойчук зупинився, – колоття у ступнях посилилося (Д. Словник української мови у 20 томах
- колоття — Колоття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колоття — КОЛОТТЯ́, я́, с. Дія за знач. коло́ти 4. Словник української мови в 11 томах