1. Словник української мови у 20 томах

колоття

КОЛОТТЯ́, я́, с.

Дія за знач. коло́ти 1, 4.

Десь на середині шляху йому стало страшно, що ступні може звести судома. Бойчук зупинився, – колоття у ступнях посилилося (Д. Білий);

На тих, хто приїде на фестиваль, чекає конкурс історичних костюмів, лицарські турніри, майстер-класи з гончарства, ковальства, колоття дощок та виготовлення різних речей із них, торгівля ювелірними виробами – копіями археологічних знахідок часів Русі, штурм дворища і польові битви (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колоття — колоття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. колоття — -я, с. Дія за знач. колоти 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колоття — Колоття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. колоття — КОЛОТТЯ́, я́, с. Дія за знач. коло́ти 4. Словник української мови в 11 томах
  5. колоття — Колоття́, -тя́ с. 1) Закалываніе многихъ (преимущественно о свиньяхъ). 2) Раскалываніе. Словник української мови Грінченка