1. Словник української мови Грінченка

коляда

Коляда, -ди

ж.

1) Рождественскій праздникъ, когда поютъ колядки. Будьте здорові з колядою! Ном. № 343.

2) Пѣсни въ вечеръ 25 декабря. Пустіть його до хати, він вам буде коляди співати. Чуб. III. 425.

3) Вознагражденіе колядникамъ за пѣсни. Он і пан іде, коляду несе: коробку вівса, наверх ковбаса. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коляда — коляда́ іменник жіночого роду обряд Орфографічний словник української мови
  2. коляда — I -и, ж. Старовинний обряд славлення Різдвяних свят піснями (колядками). || Те саме, що колядка 1). || Винагорода за колядування. II -и, ж., заст. Податок на утримання воєводи і старости. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коляда — КОЛЯДА́, и́, ж. 1. (з великої літери). Народне свято сонячного циклу; після прийняття християнства – обряд славлення Різдвяних свят піснями (колядками). Цілий вечір по вулицях їздили оркестри всякої музики, витинали дуже веселі марші .. Словник української мови у 20 томах
  4. коляда — Від такої коляди, недалеко до біди. Тут без клопоту не обійдеться. Коляда — різдвяна пісня. Дайте мені коляду, бо інакше не піду. Жартівливе впоминання коляди. Коляда, це різдв'янна пісня і нагорода за пісню. Хто стоїть у ряду, той дістане коляду. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. коляда — Свято, яке у церковно-календарному ритмі охоплює час від Свят-вечора до Водохрестя, включаючи різні обряди. К. також називають обрядову пісню, яку співають під час Різдвяних свят, і винагороду за величальну пісню. Універсальний словник-енциклопедія
  6. коляда — Коляда́, -ди́, -ді́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. коляда — КОЛЯДА́, и́, ж. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (колядками). Цілий вечір по вулицях їздили оркестри всякої музики, витинали дуже веселі марші.. От який тут святий вечір і коляда (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах