1. Словник української мови у 20 томах

коляда

КОЛЯДА́, и́, ж.

1. (з великої літери). Народне свято сонячного циклу; після прийняття християнства – обряд славлення Різдвяних свят піснями (колядками).

Цілий вечір по вулицях їздили оркестри всякої музики, витинали дуже веселі марші .. От який тут Святий вечір і Коляда (Леся Українка);

Василько чекав Коляди, бо вона мала дати заробіток (А. Турчинська);

– От мороз, Мусію Степановичу, аж пече! Колядникам не повезло сей год... Правда, Совєцька васть [Радянська влада] Коляди не признає!.. (Г. Косинка).

2. Те саме, що коля́дка 1.

– Приходь коляду доколядувати! (О. Кобилянська);

Тиша минула. Загулялося, і полилася пісня, коляда (У. Самчук);

На столі кутя. А я – семилітнє дитя – Біжу ранесенько від хати до хати Колядувати. Під одною хатою коляду Довго й поважно веду (Д. Павличко).

3. Винагорода за колядування.

Он і пан іде, коляду несе: коробку вівса, наверх ковбаса (з народної пісні);

– От тобі й на! Поїли свині нашу коляду! – промовив сам до себе погонич (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коляда — коляда́ іменник жіночого роду обряд Орфографічний словник української мови
  2. коляда — I -и, ж. Старовинний обряд славлення Різдвяних свят піснями (колядками). || Те саме, що колядка 1). || Винагорода за колядування. II -и, ж., заст. Податок на утримання воєводи і старости. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коляда — Від такої коляди, недалеко до біди. Тут без клопоту не обійдеться. Коляда — різдвяна пісня. Дайте мені коляду, бо інакше не піду. Жартівливе впоминання коляди. Коляда, це різдв'янна пісня і нагорода за пісню. Хто стоїть у ряду, той дістане коляду. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. коляда — Свято, яке у церковно-календарному ритмі охоплює час від Свят-вечора до Водохрестя, включаючи різні обряди. К. також називають обрядову пісню, яку співають під час Різдвяних свят, і винагороду за величальну пісню. Універсальний словник-енциклопедія
  5. коляда — Коляда́, -ди́, -ді́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. коляда — КОЛЯДА́, и́, ж. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (колядками). Цілий вечір по вулицях їздили оркестри всякої музики, витинали дуже веселі марші.. От який тут святий вечір і коляда (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. коляда — Коляда, -ди ж. 1) Рождественскій праздникъ, когда поютъ колядки. Будьте здорові з колядою! Ном. № 343. 2) Пѣсни въ вечеръ 25 декабря. Пустіть його до хати, він вам буде коляди співати. Чуб. III. 425. 3) Вознагражденіе колядникамъ за пѣсни. Словник української мови Грінченка