колючість

КОЛЮ́ЧІСТЬ, чості, ж.

Властивість за знач. колю́чий.

Була шалена клекотнява гірських річок, похмурі верхи гір, хмари вгорі, хмари внизу під ногами, колючість ялиць, загадковість широколистих папоротників (П. Загребельний);

Лице його було червоне, люте; очі стратили свою гостру колючість і якось похмуро дивились (Панас Мирний);

Це було вже не те дівча, що тільки-но так уміло та вільно поралось тут: настовбурчилось враз, де і взялася колючість, і повні ті щічки та ягодини губенят надулись (О. Гончар).