1. Словник української мови Грінченка

команда

Команда, -ди

ж.

1) Команда.

2) Отрядъ, команда. А тогді у нас у Черкасах команда стояла. ЗОЮР. І. 264.

3) Кружокъ, товарищи. Вже Оксана і зібрала свою команду: шатнулась, метнулась з кінця в кінець, веде низку дівчат. Кв. I. 161.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. команда — кома́нда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. команда — Наказ, д. розказ; (провід) командування; (танка) екіпаж, обслуга, особовий склад, р. залога; СПРТ. колектив, г. дружина. Словник синонімів Караванського
  3. команда — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. команда — -и, ж. 1》 Короткий наказ командира за встановленою формою. || Чиє-небудь розпорядження, висловлене коротко, владно. 2》 Керівництво якою-небудь військовою частиною; командування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. команда — КОМА́НДА, и, ж. 1. Короткий усний наказ командира за встановленою формою. – Нумо, вдармо на той город!.. І команди не чекали [половці].., Жваво рушили до брам (І. Франко); Вся армія кинулась штурмом до Лук. – В атаку! – лунала команда Івана (І. Словник української мови у 20 томах
  6. команда — кома́нда (франц. commande, від лат. commando – доручаю, наказую) 1. Тимчасова або постійна організація для виконання певних обов’язків або робіт (напр., пожежна К.). 2. військ. Короткий усний наказ. 3. тех. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. команда — як (мов, на́че і т. ін.) по кома́нді (за кома́ндою, на кома́нду). Разом, водночас, дружно. Денис несподівано рвонув “соб”.. Хропіння на возі затихло. Фразеологічний словник української мови
  8. команда — КОМА́НДА (особовий склад судна, літака, танка тощо), ЕКІПА́Ж. Посуваючись далі на південь, команда помітила, що забортна вода стала ніби трохи пріснішою і каламутнуватою (З. Тулуб); Ніхто не знав, куди іде бригада.. Словник синонімів української мови
  9. команда — КОМА́НДА, и, ж. 1. Короткий наказ командира за встановленою формою. — Нумо, вдармо на той городі..! команди не чекали [половці]… Жваво рушили до брам (Фр., XIII, 1954, 371); Вся армія кинулась штурмом до Лук.— В атаку! — лунала команда Івана (Нех. Словник української мови в 11 томах
  10. команда — рос. команда 1. Група людей, покликана виконувати певну роботу (завдання). Як правило, К. працює на лідера, котрий дає завдання і розподіляє роботу, функції між її членами. 2. Усний наказ (повеління) виконати певну дію чи обсяг робіт. Eкономічна енциклопедія