команда
КОМА́НДА, и, ж.
1. Короткий наказ командира за встановленою формою.
— Нумо, вдармо на той городі..! команди не чекали [половці]… Жваво рушили до брам (Фр., XIII, 1954, 371);
Вся армія кинулась штурмом до Лук.— В атаку! — лунала команда Івана (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 173);
// Чиє-небудь розпорядження, висловлене коротко, владно.
Хриплий голос режисера кричить словами команди (Ю. Янов., V, 1959, 122).
◊ Віддава́ти (відда́ти) кома́нду див. віддава́ти;
Мов (на́че, як і т. ін.) за кома́ндою (на кома́нду, по кома́нді) — разом, водночас, дружно.
Мов на команду, обі жінки заридали вголос (Фр., III, 1950, 199);
В цю мить, мов за командою, вздовж цілої валки заторохкотіли постріли (Досв., Вибр., 1959, 91);
Раптом усі, мов по команді, зірвалися з місця й побігли вулицею (Руд., Остання шабля, 1959, 539).
2. Керівництво якою-небудь військовою частиною; командування.
Загін залишився під командою Кіндрата Терена (Юхвід, Оля, 1959, 304).
3. Невелика військова частина, виділена в окрему одиницю або сформована для якогось призначення.
Не пішов [Кость] з командою, а зостався при майорові (Кв.-Осн., II, 1956, 388);
Диригент вивів музикантську команду на збірний пункт, куди поспішали члени штабу й рядові командири (Мик., II, 1957, 512);
Налетівши на військову команду, турбаївці миттю обеззброїли її (Гончар, Таврія.., 1957, 133).
4. Екіпаж судна, особовий його склад.
Десь великодніми святами команда одного з таких катерів пригнала з моря велике парусно-моторне судно (Гончар, II, 1959, 73);
Кораблі розійшлися так близько, що можна було бачити обличчя команди на зустрічному кораблі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231).
5. Спортивний колектив на чолі з капітаном.
Капітани футбольних команд «супротивників» потиснули один одному руки (Вишня, День.., 1950, 130);
Команди виявилися однакової сили — коли одна забивала гол, то й друга не лишалася в боргу (Збан., Мор. чайка, 1959, 212).
Збі́рна кома́нда див. збі́рний.
6. Група людей, що виконує якусь роботу.
Пожежа була ліквідована без допомоги пожежної команди (Смолич, II, 1958, 81);
Машинна команда.. з ранку й до вечора порається біля машини (Ткач, Крута хвиля, 1956, 119);
У нього [капітана] — радист, кочегари, матроси, ..А в мене [комбайнера] команда — Оленка та Фрося! (С. Ол., Вибр., 1959, 124).
Значення в інших словниках
- команда — кома́нда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- команда — Наказ, д. розказ; (провід) командування; (танка) екіпаж, обслуга, особовий склад, р. залога; СПРТ. колектив, г. дружина. Словник синонімів Караванського
- команда — див. наказ Словник синонімів Вусика
- команда — -и, ж. 1》 Короткий наказ командира за встановленою формою. || Чиє-небудь розпорядження, висловлене коротко, владно. 2》 Керівництво якою-небудь військовою частиною; командування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- команда — КОМА́НДА, и, ж. 1. Короткий усний наказ командира за встановленою формою. – Нумо, вдармо на той город!.. І команди не чекали [половці].., Жваво рушили до брам (І. Франко); Вся армія кинулась штурмом до Лук. – В атаку! – лунала команда Івана (І. Словник української мови у 20 томах
- команда — кома́нда (франц. commande, від лат. commando – доручаю, наказую) 1. Тимчасова або постійна організація для виконання певних обов’язків або робіт (напр., пожежна К.). 2. військ. Короткий усний наказ. 3. тех. Словник іншомовних слів Мельничука
- команда — як (мов, на́че і т. ін.) по кома́нді (за кома́ндою, на кома́нду). Разом, водночас, дружно. Денис несподівано рвонув “соб”.. Хропіння на возі затихло. Фразеологічний словник української мови
- команда — КОМА́НДА (особовий склад судна, літака, танка тощо), ЕКІПА́Ж. Посуваючись далі на південь, команда помітила, що забортна вода стала ніби трохи пріснішою і каламутнуватою (З. Тулуб); Ніхто не знав, куди іде бригада.. Словник синонімів української мови
- команда — рос. команда 1. Група людей, покликана виконувати певну роботу (завдання). Як правило, К. працює на лідера, котрий дає завдання і розподіляє роботу, функції між її членами. 2. Усний наказ (повеління) виконати певну дію чи обсяг робіт. Eкономічна енциклопедія
- команда — Команда, -ди ж. 1) Команда. 2) Отрядъ, команда. А тогді у нас у Черкасах команда стояла. ЗОЮР. І. 264. 3) Кружокъ, товарищи. Вже Оксана і зібрала свою команду: шатнулась, метнулась з кінця в кінець, веде низку дівчат. Кв. I. 161. Словник української мови Грінченка