консул

Ко́нсул, -ла

м.

1) Консулъ. З Россії... втікло три чоловіки... От — що робить? У Палац, до німецького консула. КС. 1883. IV. 738.

2) Въ старинной бурсѣ: родъ надзирателя за учениками. Втікайте з бурси: вас тепер не знайде ні консул, ні трибун. К. ПС. 68.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. консул — ко́нсул іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. консул — див. ПРЕДСТАВНИК. Словник синонімів Караванського
  3. консул — -а, ч. 1》 Урядова особа, що репрезентує та захищає інтереси своєї держави та її громадян у якомусь пункті іншої держави. Генеральний консул — консул, який очолює генеральне консульство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. консул — КО́НСУЛ, а, ч. 1. Урядова особа, що представляє й захищає інтереси своєї держави та її громадян у якомусь пункті іншої держави. – Німецький консул не повинен знати нічого з таємниць доктора Гальванеску (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. консул — ко́нсул (лат. consul) 1. У Стародавньому Римі періоду республіки титул двох обираних найвищих службових осіб, у період імперії – почесний титул. 2. У містах Північної і Середньої Італії (11 – 13 ст.) найвища службова особа. 3. У Франції в 1799 – 1804 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. консул — I у Франції часів I Республіки — член консульства. II державний службовець, уповноважений здійснювати на території іноземної держави захист інтересів своєї держави та її громадян, розвивати економічні, культурні та наукові стосунки. Універсальний словник-енциклопедія
  7. консул — Ко́нсул, -ла; -сули, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. консул — КО́НСУЛ, а, ч. 1. Урядова особа, що представляє й захищає інтереси своєї держави та її громадян у якомусь пункті іншої держави. — Німецький консул не повинен знати нічого з таємниць доктора Гальванеску (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 86). Словник української мови в 11 томах
  9. консул — рос. консул 1. У Стародавньому Римі періоду республіки — найвища виборна посадова особа. 2. У сучасному міжнародному праві — посадова особа держави, що захищає її правові, економічні та інші інтереси, а також своїх юридичних осіб, громадян в іншій країні. Eкономічна енциклопедія