1. Словник української мови Грінченка

корито

Кори́то, -та

с.

1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцуловъ корито = ночви. Шух. І. 248. під корито підвернути. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285.

2) Въ ручной мельницѣ: ларь, въ который падаетъ мука. Шух. І. 104, 146.

3) Русло рѣки. Частина грунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68.

4) Продолговатая ямка въ землѣ, выкапываемая дѣтьми при игрѣ въ місяць. Ив. 36.

5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. ум. кори́течко, коритце.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корито — Кори́то: — (ріки): річище, русло [X] — (річки): річище [1] Словник з творів Івана Франка
  2. корито — кори́то іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. корито — поб. ночви, д. нецьки; (річки) річище, ложе. Словник синонімів Караванського
  4. корито — -а, с. 1》 Дерев'яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. || Довга дерев'яна посудина біля криниці, з якої напувають коней, худобу. 2》 зах. Річище. 3》 діал. Ночви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. корито — КОРИ́ТО, а, с. 1. Дерев'яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Панас Мирний); Гуси з кабаном їдять щось з одного корита (О. Словник української мови у 20 томах
  6. Корито — Кори́то іст. потік у районі сучасних вулиць Р. Дашкевича та Хімічної; притока р. Полтва: Межа між територією Львова та Замарстинова проходила нинішніми вулицями Романа Дашкевича та Хімічною. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. корито — Коби корито, а свині будуть. На чуже добро завжди знайдуться бажаючі. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. корито — А, с. Розбитий, старий транспортний засіб. На твоєму кориті хіба що за той ріг заїдеш. Словник сучасного українського сленгу
  9. корито — ко́ло розби́того кори́та, зі сл. зоста́тися, залиши́тися і т. ін. Без того, на що розраховував, на що сподівався; ні з чим. — Ну, тоді хай вона одбиває в тебе Павла, хай тішиться, а ти .. зостанешся, коло розбитого корита,— з серцем кинула Соломія (В. Фразеологічний словник української мови
  10. корито — НО́ЧВИ мн., ВАГАНИ́ мн., діал., КОРИ́ТО діал., НЕ́ЦЬКИ мн., діал. РІ́ЧИЩЕ (заглиблення, яким тече річка, струмок), РУСЛО́, ЛО́ЖЕ, ПІДЛО́ЖЖЯ розм., КОРИ́ТО розм.; ТА́ЛЬВЕГ (перев. старе). Глибинні води потекли річищем, яке вивело їх до моря (М. Словник синонімів української мови
  11. корито — Кори́то, -та, -ту; кори́та, кори́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. корито — КОРИ́ТО, а, с. 1. Дерев’яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Мирний, І, 1954, 281); Гуси з кабаном їдять щось з одного корита (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах