1. Приповідки або українсько-народня філософія

корито

Коби корито, а свині будуть.

На чуже добро завжди знайдуться бажаючі.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корито — Кори́то: — (ріки): річище, русло [X] — (річки): річище [1] Словник з творів Івана Франка
  2. корито — кори́то іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. корито — поб. ночви, д. нецьки; (річки) річище, ложе. Словник синонімів Караванського
  4. корито — -а, с. 1》 Дерев'яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. || Довга дерев'яна посудина біля криниці, з якої напувають коней, худобу. 2》 зах. Річище. 3》 діал. Ночви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. корито — КОРИ́ТО, а, с. 1. Дерев'яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Панас Мирний); Гуси з кабаном їдять щось з одного корита (О. Словник української мови у 20 томах
  6. Корито — Кори́то іст. потік у районі сучасних вулиць Р. Дашкевича та Хімічної; притока р. Полтва: Межа між територією Львова та Замарстинова проходила нинішніми вулицями Романа Дашкевича та Хімічною. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. корито — А, с. Розбитий, старий транспортний засіб. На твоєму кориті хіба що за той ріг заїдеш. Словник сучасного українського сленгу
  8. корито — ко́ло розби́того кори́та, зі сл. зоста́тися, залиши́тися і т. ін. Без того, на що розраховував, на що сподівався; ні з чим. — Ну, тоді хай вона одбиває в тебе Павла, хай тішиться, а ти .. зостанешся, коло розбитого корита,— з серцем кинула Соломія (В. Фразеологічний словник української мови
  9. корито — НО́ЧВИ мн., ВАГАНИ́ мн., діал., КОРИ́ТО діал., НЕ́ЦЬКИ мн., діал. РІ́ЧИЩЕ (заглиблення, яким тече річка, струмок), РУСЛО́, ЛО́ЖЕ, ПІДЛО́ЖЖЯ розм., КОРИ́ТО розм.; ТА́ЛЬВЕГ (перев. старе). Глибинні води потекли річищем, яке вивело їх до моря (М. Словник синонімів української мови
  10. корито — Кори́то, -та, -ту; кори́та, кори́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. корито — КОРИ́ТО, а, с. 1. Дерев’яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Мирний, І, 1954, 281); Гуси з кабаном їдять щось з одного корита (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах
  12. корито — Кори́то, -та с. 1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцуловъ корито = ночви. Шух. І. 248. під корито підвернути. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. Словник української мови Грінченка