1. Приповідки або українсько-народня філософія

корова

Думали, чого корова не реве, а її дома нема.

Жарт про крикливу людину.

Корова в дворі — харч на столі.

Корова відігравала надзвичайно важливу роль у селянському господарстві.

У ялової корови молока не випросиш.

У бідного нічого не зможеш взяти.

І чорна корова дає біле молоко.

Значіння, як і сказано. І лихі щось доброго роблять.

Кожна корова своє теля лиже.

Кожна мати свою дитину любить і пестить та хвалить.

Корова забула, як телятем була.

Про гордого багача, що недавно доробився.

Корова, що багато рикає, молока не має.

Хто багато говорить, той мало робить.

У стайні хвіст, а у хаті піст.

Хоч є корова, та недійна.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корова — коро́ва іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. корова — Самиця бугая; (нетільна) ялівка, яловиця; ЛАЙ. П. товстуха, гладуха. Словник синонімів Караванського
  3. корова — -и, ж. 1》 Велика парнокопита свійська молочна тварина; самка бугая. || Самка деяких порід великих рогатих тварин (лося, оленя тощо). Морська корова — вимерлий водяний ссавець ряду сиреноподібних; ритина. 2》 перен., зневажл. Про незграбну, товсту або нерозумну жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. корова — КОРО́ВА, и, ж. 1. Велика парнокопита свійська молочна тварина родини порожнисторогих; самиця бика (див. бик¹ 1). Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис); На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (І. Словник української мови у 20 томах
  5. корова — корова: ◊ пасу́є як корові сідло → пасувати ◊ як корові з пи́ска <�ви́тягли> про зім'яту, знищену річ Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. корова — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
  7. корова — Коро́ва, -ви; корови́, корі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. корова — КОРО́ВА, и, ж. 1. Велика парнокопитна свійська молочна тварина; самка бугая. Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис, 1864, № 12881); На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. корова — Коро́ва, -ви ж. Корова. Піди до льоху, до корови, пт швидче, хаме!.. Шевч. 132. Вийшло сім корів. Опат. ум. корівка, корівонька, корівочка. Корівонька, рику-рику! Рудч. Ск. І. 50. Словник української мови Грінченка