корова

КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. (невелика або погана ялівка); ТЕЛИ́ЦЯ (молода, яка ще жодного разу не телилася); НЕ́ТЕЛЬ (тільна телиця). Тітка корови доїть (І. Нечуй-Левицький); (Мати:) Пора ж тобі коровицю здоїти, оту молочну (Леся Українка); — Йди, миню, йди... Ну... — Іваниха тягнула з хліва корову, а корова впиралася (Б. Харчук); Гнали повз подвір'я череду, худоба лисніла рябими боками, жодної корівчини не було червоної масті (Є. Гуцало); — А нащо ж ви крадьки, потай мене, ґрунтець купували, а тепер би ще послідну коровину продали на подвійний завдаток (Лесь Мартович); (Марина:) На Юрія продадуть у ярмарку телицю-ялівку та годованого кабана, то й буде за що весілля відбути (М. Кропивницький); Десь нам ялівчина втекла в ліс ще вчора, то шукали хлопці цілу ніч (І. Франко); Взимку за сестрою, хоч і була вона ще малувата, закріпили дві корови і вісім нетелів (І. Рябокляч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

корова — коро́ва іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
корова — Самиця бугая; (нетільна) ялівка, яловиця; ЛАЙ. П. товстуха, гладуха. Словник синонімів Караванського
корова — -и, ж. 1》 Велика парнокопита свійська молочна тварина; самка бугая. || Самка деяких порід великих рогатих тварин (лося, оленя тощо). Морська корова — вимерлий водяний ссавець ряду сиреноподібних; ритина. 2》 перен., зневажл. Про незграбну, товсту або нерозумну жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
корова — КОРО́ВА, и, ж. 1. Велика парнокопита свійська молочна тварина родини порожнисторогих; самиця бика (див. бик¹ 1). Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис); На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (І. Словник української мови у 20 томах
корова — корова: ◊ пасу́є як корові сідло → пасувати ◊ як корові з пи́ска <�ви́тягли> про зім'яту, знищену річ Лексикон львівський: поважно і на жарт
корова — Думали, чого корова не реве, а її дома нема. Жарт про крикливу людину. Корова в дворі — харч на столі. Корова відігравала надзвичайно важливу роль у селянському господарстві. У ялової корови молока не випросиш. У бідного нічого не зможеш взяти. Приповідки або українсько-народня філософія
корова — Коро́ва, -ви; корови́, корі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
корова — КОРО́ВА, и, ж. 1. Велика парнокопитна свійська молочна тварина; самка бугая. Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис, 1864, № 12881); На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
корова — Коро́ва, -ви ж. Корова. Піди до льоху, до корови, пт швидче, хаме!.. Шевч. 132. Вийшло сім корів. Опат. ум. корівка, корівонька, корівочка. Корівонька, рику-рику! Рудч. Ск. І. 50. Словник української мови Грінченка