корова
КОРО́ВА, и, ж.
1. Велика парнокопита свійська молочна тварина родини порожнисторогих; самиця бика (див. бик¹ 1).
Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис);
На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (І. Нечуй-Левицький);
На вулиці помукували корови – господині вигонили їх у череду на пашу (Ю. Мушкетик);
– Ми там корову купили. Майку. Гарна така була корова, червоної масті, а роги рівненькі, чисті, як два молоденькі місяці (В. Шкляр);
* У порівн. – Ось я виплакалась (ревла, їй-богу, як корова), і тепер мені легко (Дніпрова Чайка);
// Самиця деяких порід великих рогатих тварин (лося, оленя і т. ін.).
Корова з виводком тримається найвіддаленіших, здебільшого болотистих, ділянок лісу або тайги (з наук. літ.).
2. перен., зневажл. Про незграбну, товсту або нерозумну жінку.
Жінка його не сподобалась мені: неінтелігентна, нецікава, суща корова (вибачай за вислів!) (М. Коцюбинський);
Бумблякевич не відчув до неї жодного жалю. Навпаки, тепер дуже прискіпливо оглянув її і побачив ще чимало недоліків. Корова. Натуральна корова. Уся різниця лише та, що Фрузя не дає молока (Ю. Винничук).
(1) Голенде́рська коро́ва – корова голландської породи.
Дивляться вони, аж на степу пасеться велика череда: голендерські корови, здорові коні, круторогі чумацькі воли, цілі табуни шпанських овець (І. Нечуй-Левицький);
Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той рудий, як голендерська корова, .. семінарист .. носить тепер камилавку (М. Коцюбинський).
△ (2) Морська́ коро́ва – вимерлий водяний ссавець родини дюгоневих.
Зовні морські корови дещо нагадують великих тюленів. Але замість задніх ластів мають риб'ячий хвіст (з наук. літ.);
Із морських тварин .. зазначу таких-о: дельфін, .. морський кінь, морська корова, краб (Остап Вишня);
Там цар морський Нептун живе у курені, пасе морських корів зникаючого виду (Л. Костенко);
(3) Фура́жна коро́ва, с. г. – дійна корова, що одержує додатковий фураж.
На досягнутому вони не зупинялися та й надоїли від кожної фуражної корови літрів по 293 молока на рік (Остап Вишня);
– Я коротко... – заговорив він .. – Наш показник на фуражну корову на триста з чимось літрів нижчий від середньообласного (І. Рябокляч).
◇ (4) Ді́йна коро́ва, ірон. – джерело прибутку.
Поки дійна корова – панщина – давала великі доходи, аристократія вважала шкільну освіту зайвою (І. Франко);
Для нього його завід – то лиш дійна корова (О. Кобилянська);
(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) коро́ва язико́м злиза́ла кого, що – хто- або що-небудь безслідно зник (зникло), пропав (пропало) і т. ін.
Бог покaрaв мене: я погорів; Уся худібонькa пропaлa, Ненaче язиком коровa ізлизaлa... (Л. Глібов);
Покарали в тресті Сагуру карбованцем. Місячну зарплату як корова язиком злизала (І. Цюпа);
Коли вщухла радісна буря зустрічі з давнім другом, Ярошенко обернувся, щоб далі наступати на ворога, але отця Софронія мов корова язиком злизала (В. Речмедін);
Чоловікові гарний настрій – як корова язиком злизала. Став посеред кабінету вимріяного, ногою цеглину жбурнув (Люко Дашвар);
Як (мов, ні́би і т. ін.) коро́ві сідло́ див. сідло́.
Значення в інших словниках
- корова — коро́ва іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- корова — Самиця бугая; (нетільна) ялівка, яловиця; ЛАЙ. П. товстуха, гладуха. Словник синонімів Караванського
- корова — -и, ж. 1》 Велика парнокопита свійська молочна тварина; самка бугая. || Самка деяких порід великих рогатих тварин (лося, оленя тощо). Морська корова — вимерлий водяний ссавець ряду сиреноподібних; ритина. 2》 перен., зневажл. Про незграбну, товсту або нерозумну жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корова — корова: ◊ пасу́є як корові сідло → пасувати ◊ як корові з пи́ска <�ви́тягли> про зім'яту, знищену річ Лексикон львівський: поважно і на жарт
- корова — Думали, чого корова не реве, а її дома нема. Жарт про крикливу людину. Корова в дворі — харч на столі. Корова відігравала надзвичайно важливу роль у селянському господарстві. У ялової корови молока не випросиш. У бідного нічого не зможеш взяти. Приповідки або українсько-народня філософія
- корова — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
- корова — Коро́ва, -ви; корови́, корі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- корова — КОРО́ВА, и, ж. 1. Велика парнокопитна свійська молочна тварина; самка бугая. Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис, 1864, № 12881); На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- корова — Коро́ва, -ви ж. Корова. Піди до льоху, до корови, пт швидче, хаме!.. Шевч. 132. Вийшло сім корів. Опат. ум. корівка, корівонька, корівочка. Корівонька, рику-рику! Рудч. Ск. І. 50. Словник української мови Грінченка