корито

КОРИ́ТО, а, с.

1. Дерев'яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці.

Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Панас Мирний);

Гуси з кабаном їдять щось з одного корита (О. Довженко);

Встромляю лоба у воду, довго стою над коритом, час од часу торкаючись набитого місця, – чи не стухає ґуля (А. Дімаров);

// Довга дерев'яна посудина біля криниці, з якої напувають коней, худобу; жолоб.

Привів я до колодязя напувать коней, дивлюсь, нема цебра, нічим в корито натягать води (О. Стороженко);

Він дивиться на всі боки, бачить чепурні хати з вишневими садками, іноді зустрінеться хтось із людей, якась баба у червоній хустці, криниця-журавель з довгим коритом (У. Самчук);

Ось уже корови воду Із корита попили (І. Вирган).

2. розм. Те саме, що рі́чище.

Частина ґрунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито (Сл. Б. Грінченка);

Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (І. Франко);

Тут у кориті висхлого бурчака, облямованого по високих берегах червоним польовим маком, було безпечніше (М. Коцюбинський).

3. Те саме, що но́чви.

Руки мив ще тоді, як мати в кориті купала (приказка);

Вже дід доглядав того кабанця: неначе дитину було в кориті викупає й вичеше... (О. Кониський);

Дебелі пружні голі руки товклись у кориті, викидаючи лікті та .. розгортаючи шмат білизни (Олесь Досвітній);

З кельмами, цеберками й коритами, паруючим розчином, люди .. у якійсь нестямі клали цеглу, місили бетон (М. Рудь).

4. перен., розм. Про старе, непридатне для використання судно, човен і т. ін.

Зробили .. тупоносого човна, схожого на корито. Ну, щоб гуртом плавати й купатися. Так той човен, гуртовий, був для Глипи як сіль в оці. Мовляв, нащо їм корито? (В. Близнець);

Бриг ледве посувався вперед. Завелика носова частина, широке днище, важка корма уповільнювали його ходу й робили з нього достеменний взірець тих суден, що їх моряки називають зневажливо “корито” (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).

◇ (1) Ко́ло (бі́ля) розби́того кори́та, зі сл. зостатися, залишитися і т. ін. – без того, на що розраховував, на що сподівався; ні з чим.

– Ну, тоді хай вона одбиває в тебе Павла, хай тішиться, а ти .. зостанешся, коло розбитого корита, – з серцем кинула Соломія (В. Кучер);

Саме з Філіпом пов'язані всі мої плани на майбутнє, але якщо він одружиться з пані Бланкою, я залишуся біля розбитого корита (О. Авраменко, В. Авраменко).