1. Словник української мови Грінченка

котик

Котик, -ка

м.

1) ум. отъ кіт. Був собі котик та півник та спряглися жить. Рудч. Ск. І. 27.

2) Родъ женской шубки. Зап'яті одинаковими хустками, в одинакових котиках, критих ясно-зеленою матерією, вони були ніби однолітки. Левиц. Пов. 21.

3) Щетка (на ногахъ лошади); задній коготь (у собаки). Желех. Вх. Пч. І. 14.

4) Кусокъ дерна, употребляющійся въ игрѣ, называемой котики. КС. 1887. VI. 484.

5) Цвѣтъ вербы, лозы, ивы. Свячена лоза і котики — ліки од трясці. Ном. № 8401.

6) мн. Glechoma hedoracea L. ЗЮЗО. І. 124.

8) Пузырьки, поднимающіеся со дна пруда, болота. Коли замерза вода, то котики підходять зі дна, то тим і крига як сім, розсипається. Чигир. у. ум. ко́тичок. А котичок няв-няв-няв! Рудч. Ск. І. 51.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Котик — Ко́тик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. котик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до кіт. 2》 Морський ссавець із цінним хутром; водиться в північній частині Тихого океану. || Хутро цієї тварини. 3》 Суцвіття верби та деяких інших односім'ядольних рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. котик — КО́ТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до кіт. Білий котик спав на лаві серед нашого двора (Н. Забіла); – Не махай хвостом! – хочеться крикнути Петрусеві до котика (К. Словник української мови у 20 томах
  4. котик — КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Словник синонімів української мови
  5. котик — Ко́тик, -ка, -кові, -ку! -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. котик — КО́ТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до кіт. Білий котик спав на лаві серед нашого двора (Забіла, Одна сім’я, 1950, 65); *У порівн. Стрибнув [Івась], як котик (Мирний, І, 1954, 239). Словник української мови в 11 томах