котик
КО́ТИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до кіт.
Білий котик спав на лаві серед нашого двора (Забіла, Одна сім’я, 1950, 65);
*У порівн. Стрибнув [Івась], як котик (Мирний, І, 1954, 239).
2. Морський ссавець із цінним хутром; водиться в північній частині Тихого океану.
Котики — один з видів тюленів — мають хутро, міцність і краса якого дуже ціниться (Фіз. геогр., 5, 1956, 59);
// Хутро цієї тварини.
Ви можете серед білого дня підійти до кожного одесита — хай на ньому буде каракуль і котик — і запропонувати йому участь у фільмові (Ю. Янов., V, 1959, 118).
3. Суцвіття верби та деяких інших односім’ядольних рослин.
На придорожніх вербах сіріли оксамитові котики (Тулуб, Людолови, II, 1957, 325);
Зупинився [хлопчик] біля куща червонолозу, що не в пору рясно бризнув ніжними сріблясто-синюватими котиками (Стельмах, На.. землі, 1949, 327).
Значення в інших словниках
- Котик — Ко́тик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- котик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до кіт. 2》 Морський ссавець із цінним хутром; водиться в північній частині Тихого океану. || Хутро цієї тварини. 3》 Суцвіття верби та деяких інших односім'ядольних рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- котик — КО́ТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до кіт. Білий котик спав на лаві серед нашого двора (Н. Забіла); – Не махай хвостом! – хочеться крикнути Петрусеві до котика (К. Словник української мови у 20 томах
- котик — КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Словник синонімів української мови
- котик — Ко́тик, -ка, -кові, -ку! -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- котик — Котик, -ка м. 1) ум. отъ кіт. Був собі котик та півник та спряглися жить. Рудч. Ск. І. 27. 2) Родъ женской шубки. Зап'яті одинаковими хустками, в одинакових котиках, критих ясно-зеленою матерією, вони були ніби однолітки. Левиц. Пов. 21. Словник української мови Грінченка