котик

КО́ТИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до кіт.

Білий котик спав на лаві серед нашого двора (Н. Забіла);

– Не махай хвостом! – хочеться крикнути Петрусеві до котика (К. Гриб);

Всі ці чудасії витворяє мила бабуся, в якої, здавалося, тільки й було турбот, що нагодувати своїх тридцять три котики (Ю. Винничук);

Вітас сидить, котика до грудей притискає. Котик виривається, нявчить (Любко Дереш);

* У порівн. Стрибнув [Івась], як котик (Панас Мирний);

// Пестливе називання когось (перев. при звертанні).

– Який же з тебе буде академік, дитино, котику! – насміхалися з мене (Б. Лепкий);

Я почав пояснювати, що зовсім не хотів обізвати її, вибач, вибач, просив я. Будь ласка, не сердися, котику, давай забудемо (Любко Дереш).

2. зоол. Морський ссавець родини вухатих тюленів із цінним хутром; водиться в північній частині Тихого океану.

Тихо спадали малі купки снігу. Ми ліпили голими руками верблюдів і морських котиків, руки ставали червоними й гарячими (С. Андрухович);

Тривалість життя морського котика становить 25 років, середня глибина занурень – 68 м (з наук. літ.);

// Хутро цієї тварини.

Ви можете серед білого дня підійти до кожного одесита – хай на ньому буде каракуль і котик – і запропонувати йому участь у фільмові (Ю. Яновський).

3. бот. Суцвіття верби та деяких інших односім'ядольних рослин.

На вербі срібляться котики, І став холодний посинів (М. Зеров);

На придорожніх вербах сіріли оксамитові котики (З. Тулуб);

Зупинився [хлопчик] біля куща червонолозу [червоного верболозу], що не в пору рясно бризнув ніжними сріблясто-синюватими котиками (М. Стельмах);

Хоча верби вже красувалися в жовто-зелених котиках, придеснянська весна була не тепла (В. Малик);

Кожну вітку з котиками бджоли Обліпили з ніг до голови (І. Гнатюк).