краска

Краска, -ки

ж.

1) Краска. Кружок би я розмалював, краски мені подарували. Ком. II.

2) Цвѣтокъ. Чернигов. Продай, Кулинко, красочку за шапочку. Ном. № 13297. Зійду я на гору, аж красочки грають. Не грайте, красочки... Мені в батьки не жити, мені віночків не вити. Чуб. III. 189.

3) Цвѣтъ на хлѣбныхъ растеніяхъ. Краску з жита збило вітром. Харьк. г. ум. красочка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

краска — кра́ска іменник жіночого роду рум'янець розм. Орфографічний словник української мови
краска — Рум'янець; Д. квітка, (на житах) цвіт; БАР. фарба. Словник синонімів Караванського
краска — -и, ж., розм. Те саме, що рум'янець. Великий тлумачний словник сучасної мови
краска — Фарба, барва (обличчя) цера, червінь (сором) паленя, шара, див. колір Словник чужослів Павло Штепа
краска — КРА́СКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що фа́рба 1, 2. Думаєте, що він так малював собі просто, абияк, що тільки розміша краску.., та так просто й маже..? Е, ні (Г. Словник української мови у 20 томах
краска — кра́ска колір (ст): Довге смаження некорисно впливає на запах і краску конфітури (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
краска — ки́дає / ки́нуло в кра́ску кого, безос. Хто-небудь червоніє від хвилювання, збудження, сорому і т. ін. Галя глянула на хлопця, В краску кинуло її, Й затулила, мов від сонця, Очі дівчина свої (С. Воскрекасенко). Фразеологічний словник української мови
краска — РУМ'Я́НЕЦЬ (природний рожевий або червоний колір щік, обличчя), ЧЕ́РВІНЬ, ФА́РБА рідко, ТРОЯ́НДИ поет., КРА́СКА розм., РУМ'Я́НОК розм.; РО́ЗЛИ́В (великий, широкий рум'янець). З села до нас приходили дівчата з густим, мов цвіт, рум'янцем на щоках (М. Словник синонімів української мови
краска — КРА́СКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що фа́рба. Думаєте, що він так малював собі просто, абияк, що тільки розміша краску.., та так просто й маже..? Е, ні (Кв.-Осн., II, 1956, 5); Передо мною були просто цятки краски (Л. Укр., III, 1952, 598). Словник української мови в 11 томах