1. Словник української мови Грінченка

краяти

Краяти, краю, -єш

гл.

1) Рѣзать, разрѣзывать. Яблучко крають. Грин. III. 10. Краяти коровай дрібненько. Мет. Опанас поставив чарку, оселедець крає. Мкр. Н.

2) Кроить. Сукню крайте. Грин. III. 101.

3) — серце. Раздирать, разрывать сердце. Не край мого серця. Мет. 12.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. краяти — кра́яти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. краяти — Різати, тяти, розрізувати, розтинати, перерізувати; (серце) шматувати, розривати; (у кравецтві) кроїти. Словник синонімів Караванського
  3. краяти — див. різати Словник синонімів Вусика
  4. краяти — [крайатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. краяти — краю, краєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. || Різати що-небудь взагалі; тяти. || перен. Вриватися, врізуватися в простір, у воду тощо. Краяти серце. 2》 розм. Те саме, що кроїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. краяти — КРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод. 1. Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. Грицько виніс із хати буханець хліба і краяв на кусні (Л. Мартович); Ватаг краяв ножем будзи, дав і Олексі ніж (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. краяти — кра́яти 1. різати (м, ср, ст): Так все забуваю, рано краяла'м хліб, а тепер не можу знайти, де ніж поклала (Авторка) 2. крав. кроїти, викроювати: Окрім випрасування задної нагавиці під залізком, треба штани зшивати все від коліна, де зазначуємо собі, коли краємо (Повний курс) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. краяти — кра́яти ре́мені зі шкі́ри. Нещадно, жорстоко карати. І сам він (отаман) якось опустився. Вислухав мовчки такі речі, такі слова, за одного з котрих давніше ремені би зі шкіри краяв (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
  9. краяти — КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти. Словник синонімів української мови
  10. краяти — Кра́яти, кра́ю, кра́єш, кра́ють; кра́ючи; кра́яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. краяти — КРА́ЯТИ, кра́ю, кра́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. Грицько виніс із хати буханець хліба і краяв на кусні (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах