кремінчик
Кремінчик, -ка
м. ум. отъ кре́мінь.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кремінчик — кремі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кремінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до кремінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кремінчик — КРЕМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кре́мінь 2. Дістав дід з кишені кисет і люльку, наклав тютюну і давай кресати. Креснув раз, другий, а той кремінчик візьми й випади в траву (з легенди); – І ти дістав кремінчик та кресало Й почав кресати (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
- кремінчик — КРЕМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кре́мінь. — І ти дістав кремінчик та кресало Й почав кресати (Воронько, Казка.., 1957, 33). Словник української мови в 11 томах