кручок

Кручо́к, -чка

м. = крючок. Коло тії криниченьки кручок і відро. Чуб. V. 204. Попробував то так, то сяк закидати оддалеки крупка, щоб вивідать, що в нього на думці. К. ЧР. З вищого, бач, розуму закидає крупка. ум. кручечок.