1. Словник української мови Грінченка

куваннячко

Кува́ння, -ня

с.

1) Кованіе. Кування молотом. К. Іов.

2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Мет. 152. ум. куваннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка. Мет. 40.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куваннячко — кува́ннячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. куваннячко — КУВА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до кува́ння². Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
  3. куваннячко — КУВА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до кува́ння². — Ой, не жаль мені тої [тієї] калини.., Тільки жаль мені та куваннячка, Раннього вставаннячка (Укр.. лір. пісні, 1958, 104). Словник української мови в 11 томах