1. Словник української мови Грінченка

кувати

Кувати, кую́, -є́ш

гл.

1) Конать. Князь Борис все плуги кував та людям давав. Ном. № 661.

2) Подковывать (лошадь). Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548.

3) Заковывать (въ цѣпи).

4) Чеканить. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. K. ЧР. 42.

5) Наковывать (мельничный жерновъ). Мнж. 481.

6) Куковать (о кукушкѣ). Не сивая зозуленька в темнім лісі кувала. Макс.

7) — речі недобрії. Злословить. А тим часом вороженьки чинять свою волю: кують речі недобрії. Шевч.

8) — лихо. Причинять зло, вредъ. От яке лихо сі шинкарі кують. Г. Барв. 291.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кувати — (молотом формувати щось з металу) кути, клепати. Словник синонімів Полюги
  2. кувати — кува́ти 1 дієслово недоконаного виду обробляти метал кува́ти 2 дієслово недоконаного виду про зозулю Орфографічний словник української мови
  3. кувати — Виковувати, р. кути; (коня) підковувати; (в закови) заковувати; (скриню) оковувати; (долю) формувати, творити; (як зозуля) кукувати, кукати. Словник синонімів Караванського
  4. кувати — I кую, куєш, недок., перех. 1》 також без додатка. Б'ючи молотом по металу (перев. розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. || Обробляючи метал молотом або пресом, виготовляти що-небудь; виковувати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кувати — КУВА́ТИ¹, кую́, кує́ш, недок. 1. що і без прям. дод. Б'ючи молотом по металу (переважно розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. За річкою коваль кує... Словник української мови у 20 томах
  6. кувати — кува́ти шк. заучувати напам'ять; зазубрювати (ст): Бери і практикуй до завтрішнього вечора. Можеш кувати граматику й одночасно приготовлятись до концерту, буде тобі веселіше (Керницький)|| = бубнити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кувати — З щастя і горя скувалася людська доля. Щастя і горе переходять на переміну в життю. То не тобі зозуля кувала. То не твоє щастя. Туди тебе зашлють, де козам роги кують. Зашлють тебе у дуже далекий край, на кінець світа. Кував, грів та на пшик звів. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. кувати — (аж) вухналі́ кува́ти зуба́ми, жарт. Дуже тремтіти (від холоду, переляку і т. ін.). Тільки змерз чомусь, хоч і була ніч тепла,— аж вухналі кував зубами ковалисько (О. Фразеологічний словник української мови
  9. кувати — ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Словник синонімів української мови
  10. кувати — Кува́ти, кую́, кує́ш; кува́в; куй, ку́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кувати — КУВА́ТИ¹, кую́, кує́ш, недок., перех. 1. також без додатка. Б’ючи молотом по металу (переважно розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. Словник української мови в 11 томах