1. Приповідки або українсько-народня філософія

кувати

З щастя і горя скувалася людська доля.

Щастя і горе переходять на переміну в життю.

То не тобі зозуля кувала.

То не твоє щастя.

Туди тебе зашлють, де козам роги кують.

Зашлють тебе у дуже далекий край, на кінець світа.

Кував, грів та на пшик звів.

Багато працював, але нічого путнього не зробив.

Ні кує, ні плете.

Нічого не вміє робити.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кувати — (молотом формувати щось з металу) кути, клепати. Словник синонімів Полюги
  2. кувати — кува́ти 1 дієслово недоконаного виду обробляти метал кува́ти 2 дієслово недоконаного виду про зозулю Орфографічний словник української мови
  3. кувати — Виковувати, р. кути; (коня) підковувати; (в закови) заковувати; (скриню) оковувати; (долю) формувати, творити; (як зозуля) кукувати, кукати. Словник синонімів Караванського
  4. кувати — I кую, куєш, недок., перех. 1》 також без додатка. Б'ючи молотом по металу (перев. розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. || Обробляючи метал молотом або пресом, виготовляти що-небудь; виковувати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кувати — КУВА́ТИ¹, кую́, кує́ш, недок. 1. що і без прям. дод. Б'ючи молотом по металу (переважно розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. За річкою коваль кує... Словник української мови у 20 томах
  6. кувати — кува́ти шк. заучувати напам'ять; зазубрювати (ст): Бери і практикуй до завтрішнього вечора. Можеш кувати граматику й одночасно приготовлятись до концерту, буде тобі веселіше (Керницький)|| = бубнити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кувати — (аж) вухналі́ кува́ти зуба́ми, жарт. Дуже тремтіти (від холоду, переляку і т. ін.). Тільки змерз чомусь, хоч і була ніч тепла,— аж вухналі кував зубами ковалисько (О. Фразеологічний словник української мови
  8. кувати — ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Словник синонімів української мови
  9. кувати — Кува́ти, кую́, кує́ш; кува́в; куй, ку́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кувати — КУВА́ТИ¹, кую́, кує́ш, недок., перех. 1. також без додатка. Б’ючи молотом по металу (переважно розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. Словник української мови в 11 томах
  11. кувати — Кувати, кую́, -є́ш гл. 1) Конать. Князь Борис все плуги кував та людям давав. Ном. № 661. 2) Подковывать (лошадь). Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548. 3) Заковывать (въ цѣпи). 4) Чеканить. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. K. ЧР. Словник української мови Грінченка