куваннячко
КУВА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет.
Пестл. до кува́ння².
Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка (з народної пісні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куваннячко — кува́ннячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- куваннячко — КУВА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до кува́ння². — Ой, не жаль мені тої [тієї] калини.., Тільки жаль мені та куваннячка, Раннього вставаннячка (Укр.. лір. пісні, 1958, 104). Словник української мови в 11 томах
- куваннячко — Кува́ння, -ня с. 1) Кованіе. Кування молотом. К. Іов. 2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Мет. 152. ум. куваннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка. Мет. 40. Словник української мови Грінченка