кування
КУВА́ННЯ¹, я, с.
Дія за знач. кува́ти¹.
Не чув [Андрій] того кування заліза в залізо, пекельної кузні, що все перекувати хотіла в ніщо (М. Коцюбинський);
Прикинув [Іванко] оком – добре залізо, у куванні тягуче (А. Хижняк);
Беруть три смуги – одну залiзну, двi сталевi. Розжарюють до бiлого в горнi, а тодi куванням зварюють в одну полоску (Ю. Логвин);
Копита маленькі й дуже тверді – звичайно для гуцульських коней не потрібне кування (з наук.-попул. літ.);
Коваль повинен уміти виконувати ручне кування простих деталей невеликої маси з додержанням розмірів та припусків на оброблення (з навч. літ.).
КУВА́ННЯ², я, с.
Дія за знач. кува́ти² і звуки, утворювані цією дією.
Може, чую сьогодні востаннє у тополях кування зозулі (І. Гончаренко);
Сивий поет стоїть на ґанку будиночка в Голосієві. Прислухається до кування зозулі (Ю. Мартич);
Сонце надворі стоїть велике, а ти у темряві корчишся. Забув про голоси солов'їні і про ніжне кування зозулі в травневий вечір (Валерій Шевчук).
Значення в інших словниках
- кування — кува́ння 1 іменник середнього роду обробка металу кува́ння 2 іменник середнього роду про зозулю Орфографічний словник української мови
- кування — I -я, с. Дія за знач. кувати I. Кування деталей. Кування коней. II -я, с. Дія за знач. кувати II та звуки, утворювані цією дією. Кування зозулі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кування — Вид пластичної холодної або гарячої обробки металу, надання металевому предметові потрібного вигляду шляхом чавлення ударами молота або тиснення (напр. матрицею); вільне або матричне. Універсальний словник-енциклопедія
- кування — Кува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кування — КУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. кува́ти¹. Не чув [Андрій] того кування заліза в залізо, пекельної кузні, що все перекувати хотіла в ніщо (Коцюб., II, 1955, 91); Прикинув [Іванко] оком — добре залізо, у куванні тягуче (Хижняк... Словник української мови в 11 томах