1. Орфографічний словник української мови

кування

кува́ння 1

іменник середнього роду

обробка металу

кува́ння 2

іменник середнього роду

про зозулю

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кування — I -я, с. Дія за знач. кувати I. Кування деталей. Кування коней. II -я, с. Дія за знач. кувати II та звуки, утворювані цією дією. Кування зозулі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кування — КУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. кува́ти¹. Не чув [Андрій] того кування заліза в залізо, пекельної кузні, що все перекувати хотіла в ніщо (М. Коцюбинський); Прикинув [Іванко] оком – добре залізо, у куванні тягуче (А. Словник української мови у 20 томах
  3. кування — Вид пластичної холодної або гарячої обробки металу, надання металевому предметові потрібного вигляду шляхом чавлення ударами молота або тиснення (напр. матрицею); вільне або матричне. Універсальний словник-енциклопедія
  4. кування — Кува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кування — КУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. кува́ти¹. Не чув [Андрій] того кування заліза в залізо, пекельної кузні, що все перекувати хотіла в ніщо (Коцюб., II, 1955, 91); Прикинув [Іванко] оком — добре залізо, у куванні тягуче (Хижняк... Словник української мови в 11 томах