1. Словник української мови Грінченка

кулик

I. Кулик, -ка

м. ум. отъ куль.

---------------

II. Кулик, -ка

м.

1) Куликъ. І кулик чайку взяв за чубайку. Лукаш. 25. Сидить кулик на болоті. Чуб. І. 260. кулика вбити. Споткнуться? Здоров був, кулика вбивши (куликнувши, спіткнувшись, не знать де взявшись). Ном. № 6640.

2) Вареная лепешка изъ гречневой муки. Маркев. 155. ум. куличок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кулик — Кули́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. кулик — див. жмут Словник синонімів Вусика
  3. кулик — [кулик] -лиека, м. (на) -лиеку/-лиеков'і, мн. -лиеки, -лиек'іў Орфоепічний словник української мови
  4. кулик — I к`улик-а, ч. Зменш. до куль. II кул`ик-а, ч. Невеликий болотяний птах з довгими ногами та довгим дзьобом. Лісовий кулик — те саме, що вальдшнеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кулик — КУЛИ́К, а́, ч. Невеликий птах родини сивкоподібних з довгими ногами та довгим дзьобом, що живе на морських узбережжях та в заболочених місцевостях. Словник української мови у 20 томах
  6. кулик — Кулик кулика бачить здалека. Свій свого пізнає дуже швидко. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. кулик — КУ́ЛИК, а, ч. 1. Зменш. до куль. На покрівлі дома чорніли дірки, стриміли розкудлані кулики, підняті вітром (Н.-Лев., III, 1956, 92); — Полола і копати помагала [Галина Петрівна]. А недавно кулики на полі розставляла (Автом., Коли розлуч. Словник української мови в 11 томах