1. Словник української мови Грінченка

кульша

Кульша, -ші

ж.

1) Бедро.

2) Уголъ стога сѣна или воза съ сѣномъ. Осмич кульшу праву у стозі. Волч. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кульша — ку́льша іменник жіночого роду стегно рідко Орфографічний словник української мови
  2. кульша — -і, ж. Те саме, що стегно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кульша — КУ́ЛЬША, і, ж., розм. Те саме, що стегно́. – Не бійсь! не ляжу спати голодна, – обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кульша — СТЕГНО́ (верхня частина ноги людини або тварини), КЛУБ перев. мн., КУ́ЛЬША розм. Перед самим окопом її поранило вдруге двома кулями: однією в стегно, другою — в праву руку (О. Словник синонімів української мови
  5. кульша — Ку́льша, -ші, -ші, -шею; ку́льші, кульш, -шам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кульша — КУ́ЛЬША, і, ж., розм., рідко. Те саме, що стегно́. — Не бійсь! не ляжу спати голодна,— обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах