кульша
КУ́ЛЬША, і, ж., розм.
Те саме, що стегно́.
– Не бійсь! не ляжу спати голодна, – обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (І. Нечуй-Левицький);
Ходжу ледве-ледве, їздити можу з великою бідою, а навіть сидіти дуже тяжко, бо ся поза найгірша для такого пацієнта, що має не всі кості в кульші (Леся Українка);
Олесь почув, як почали холонути ноги. Спершу пальці на ногах, потім литки, кульша, живіт, груди (В. Підмогильний);
Смикнула [Одарка] плечем до підборіддя, двигнула під рясною спідницею повними кульшами і відвернулась (П. Панч);
– Грабителі! – закричав він [Йонька] і огрів вилами корову по кульшах (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кульша — ку́льша іменник жіночого роду стегно рідко Орфографічний словник української мови
- кульша — -і, ж. Те саме, що стегно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кульша — СТЕГНО́ (верхня частина ноги людини або тварини), КЛУБ перев. мн., КУ́ЛЬША розм. Перед самим окопом її поранило вдруге двома кулями: однією в стегно, другою — в праву руку (О. Словник синонімів української мови
- кульша — Ку́льша, -ші, -ші, -шею; ку́льші, кульш, -шам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кульша — КУ́ЛЬША, і, ж., розм., рідко. Те саме, що стегно́. — Не бійсь! не ляжу спати голодна,— обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- кульша — Кульша, -ші ж. 1) Бедро. 2) Уголъ стога сѣна или воза съ сѣномъ. Осмич кульшу праву у стозі. Волч. у. Словник української мови Грінченка