кульчик
КУ́ЛЬЧИК, а, ч., діал.
Сережка.
Ой я пасла коні, коні у чужій стороні, За кульчики, за перстені, за ябка [яблука] червоні (з народної пісні);
Вони обмили її від ніг до голови запашною водою, старанно підрізали їй нігті на руках і ногах і пофарбували їх рудою хною, підмазали очі, простромили в уші розкішні перлові кульчики (З. Тулуб);
Там і справді був цей ніби Антонич – якийсь довготелесий старигань у капелюсі та плащі і з кульчиками у вухах, такий собі урбаністичний фантом (Ю. Андрухович);
Іван перебирав її металеві й пластмасові намиста, відчував, як до ранку охолоджується срібло її кульчиків і перснів, спостерігав, як лущиться лак на її нігтях (С. Жадан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кульчик — ку́льчик іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- кульчик — -а, ч., діал. Сережка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кульчик — ку́льчик сережка (м, ср, ст): Тепер до школи хто в чому хоче, той в тому ходить, а колись – то форма була обов'язкова. Часто навіть кульчики дівчатам не дозволяли носити (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кульчик — СЕРЕ́ЖКИ мн. (прикраса, що продягається в мочку вуха людини), СЕ́РГИ, КОВТКИ́ діал., КУ́ЛЬЧИКИ діал., ЗАВУ́ШНИЦІ (ЗАУ́ШНИЦІ) діал.; КЛІ́ПСИ (така прикраса, що затискується на мочці вуха). (Оленка:) Яка ти стала гарна в сережках! (І. Словник синонімів української мови
- кульчик — Ку́льчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кульчик — КУ́ЛЬЧИК, а, ч., діал. Сережка. Вони обмили її від ніг до голови запашною водою, старанно підрізали їй нігті на руках і ногах і пофарбували їх рудою хною, підмазали очі, простромили в уші розкішні перлові кульчики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 223). Словник української мови в 11 томах
- кульчик — Кульчик, -ка м. Сережка. Волынь. Словник української мови Грінченка