куцик
Куцик, -ка
м.
1) У древорубовъ-гуцуловъ при распилкѣ дерева на части — болѣе короткіе куски ствола. Шух. І. 177.
2) Короткая куртка. Вх. Зн. 31. см. куцина.
3) Пони, лошадь малорослой породы. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куцик — ку́цик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- куцик — див. одяг Словник синонімів Вусика
- куцик — -а, ч., рідко. Про щось куцого розміру. || Те саме, що куцина. || Хвіст ведмедя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куцик — КУ́ЦИК, а, ч., рідко. Те саме, що куци́на. Рудий писар, у парусиновому куцику та в вишиваній сорочці, стояв коло нього (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- куцик — КУ́ЦИК, а, ч., рідко. Те саме, що куци́на. Рудий писар, у парусиновому куцику та в вишиваній сорочці, стояв коло нього (Коцюб., І, 1955, 37). Словник української мови в 11 томах