куцик

Значення в інших словниках

1. куцик — ку́цик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. куцик — -а, ч., рідко. Про щось куцого розміру. || Те саме, що куцина. || Хвіст ведмедя. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куцик — КУ́ЦИК, а, ч., рідко. Те саме, що куци́на. Рудий писар, у парусиновому куцику та в вишиваній сорочці, стояв коло нього (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
4. куцик — КУ́ЦИК, а, ч., рідко. Те саме, що куци́на. Рудий писар, у парусиновому куцику та в вишиваній сорочці, стояв коло нього (Коцюб., І, 1955, 37). Словник української мови в 11 томах
5. куцик — Куцик, -ка м. 1) У древорубовъ-гуцуловъ при распилкѣ дерева на части — болѣе короткіе куски ствола. Шух. І. 177. 2) Короткая куртка. Вх. Зн. 31. см. куцина. 3) Пони, лошадь малорослой породы. Желех. Словник української мови Грінченка