1. Словник української мови Грінченка

кушка

Кушка, -ки

ж.

1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ вухо, которое затыкается за поясъ косца. Шух. I. 169, 307. Вх. Зн. 31. Въ Екатер. г. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. Мнж. 184.

2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака). Св. Л. 49.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кушка — Ку́шка іменник жіночого роду місто в Туркменистані Орфографічний словник української мови
  2. кушка — -и, ж. Дерев'яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний брусок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кушка — КУ́ШКА, и, ж. Дерев'яний кухоль. Авило виклепав косу .. А Федір уже біля колодязя в кушку піску, води набрав (А. Головко); Стежкою іде Мирон; за плечима збита коса, при поясі кушка з мантачкою, в роті люлька (М. Словник української мови у 20 томах
  4. кушка — ку́шка вул. ніс (ср, ст)|| = каляфйор Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. кушка — КУ́ШКА, и, ж. Дерев’яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний брусок. Авило виклепав косу.. А Федір уже біля колодязя в кушку піску, води набрав (Головко, І, 1957, 211); Стежкою іде Мирон; за плечима збита коса, при поясі кушка з мантачкою... Словник української мови в 11 томах