кушка
КУ́ШКА, и, ж. Дерев’яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний брусок.
Авило виклепав косу.. А Федір уже біля колодязя в кушку піску, води набрав (Головко, І, 1957, 211);
Стежкою іде Мирон; за плечима збита коса, при поясі кушка з мантачкою, в роті люлька (Стельмах, Хліб.., 1959, 331);
*У порівн. Ой дівчино чорнобрива, маєш ніс, як кушку (Україна.., І, 1960, 348).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кушка — Ку́шка іменник жіночого роду місто в Туркменистані Орфографічний словник української мови
- кушка — -и, ж. Дерев'яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний брусок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кушка — КУ́ШКА, и, ж. Дерев'яний кухоль. Авило виклепав косу .. А Федір уже біля колодязя в кушку піску, води набрав (А. Головко); Стежкою іде Мирон; за плечима збита коса, при поясі кушка з мантачкою, в роті люлька (М. Словник української мови у 20 томах
- кушка — ку́шка вул. ніс (ср, ст)|| = каляфйор Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кушка — Кушка, -ки ж. 1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ вухо, которое затыкается за поясъ косца. Шух. I. 169, 307. Вх. Зн. 31. Въ Екатер. Словник української мови Грінченка