лисинка
Лисина, -ни
ж.
1) Плѣшь, лысина. Не по чім і б'є, як не по лисині. Ном. № 7367.
2) Бѣлое пятно на лбу у животныхъ. Як уродиться лоша з лисиною, то так воно й пропаде. Ном. № 3218.
3) Проталина, прогалина, при снѣжномъ покровѣ мѣсто, свободное отъ снѣга. Лисина чорної землі на добрій санній дорозі. О. 1862. IV. 95.
4) Поляна въ лѣсу. ум. лисинка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лисинка — ли́синка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лисинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до лисина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лисинка — ЛИ́СИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ли́сина. [Ївга:] От Грицько, так Грицько! Оце так. Ну ж я тебе хоч у лисинку поцілую (Панас Мирний); До Ріни він відносився [ставився] з особливою симпатією, страшно пильно захованою.. Словник української мови у 20 томах
- лисинка — ЛИ́СИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ли́сина. [Ївга:] От Грицько, так Грицько! Оце так. Ну ж я тебе хоч у лисинку поцілую (Мирний, V, 1955, 256); В одному місці на отаві була лисинка, .. Словник української мови в 11 томах