1. Словник української мови Грінченка

лусь

Лусь!

меж. Выражающее: 1) Легкій трескъ, щелканіе, хлопаніе. Прилетіла гуска, крилечками луска. Таки лусь! таки лусь! прийди, серце Петрусь! Грин. III. 656.

2) Ударъ. Прийшов чоловік до вовка: лусь, лусь! кийком. Рудч. Ск. І. 21.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лусь — лусь вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. лусь — див. бух Словник синонімів Вусика
  3. лусь — ЛУСЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. лу́снути і лу́снутися. – Сів я [на софу] та й упірнув у пружини сливе до самого долу .. А софа трісь! лусь! трісь! та все тріщить помаленьку (І. Нечуй-Левицький); Над стернею вгорі повис кібець, .. Словник української мови у 20 томах
  4. лусь — ЛУСЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. лу́снути і лу́снутися. — Сів я [на софу] та й упірнув у пружини сливе до самого долу.. А софа трісь! лусь! трісь! та все тріщить помаленьку (Н.-Лев., І, 1956, 126); Над стернею вгорі повис кібець, .. Словник української мови в 11 томах