лущик Лущик, -ка м. 1) = лусканець. Глянь, які оріхи — сами лущики. см. лущак. 2) Ленъ-текучка, головки котораго, созрѣвъ, сами лопаются, роняя сѣмя. Черниг. у. Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me лущати лущинка Значення в інших словниках лущик — лу́щик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови лущик — див. горіх Словник синонімів Вусика лущик — -а, ч. Стиглий горіх, що вилущується сам. Великий тлумачний словник сучасної мови
Значення в інших словниках лущик — лу́щик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови лущик — див. горіх Словник синонімів Вусика лущик — -а, ч. Стиглий горіх, що вилущується сам. Великий тлумачний словник сучасної мови