1. Словник української мови Грінченка

макогін

Макогін, -го́ну

м.

1) Деревянный песть для растиранія соли, маку, пшена и пр. Лисий як макогін. Ном. № 8661. макогін облизати. Получить отказъ въ сватовствѣ, то-же, что и гарбуза вхопити. О. 1862. Русин. весілля. IV. 1.

2) Пестъ толчеи для зерна или сукна. Шух. І. 104, 113.

3) У мосяжник'овъ: а) при инкрустаціи: родъ деревянной колотушки для вбиванія въ дерево металлическихъ украшеній. Шух. І. 278; б) при выдѣлкѣ глиняныхъ формъ для отливки мѣдныхъ вещей: родъ колотушки, втискивающей модели въ глину для полученія формы. Шух. I. 281, 283.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. макогін — макогі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. макогін — [макоуг’ін] -когона, м. (на) -когон'і Орфоепічний словник української мови
  3. макогін — -гона, ч. Дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. макогін — МАКОГІ́Н, го́на, ч. Дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно і т. ін. До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (П. Словник української мови у 20 томах
  5. макогін — облиза́ти макого́на (макогі́н, м’я́ло), ірон. Зазнати невдачі. Облизавши макогона, як кажуть, він повернувся ні з чим додому (З усн. мови); // Мовчки зносити образу, глузування. — Тебе дурять! З тебе глузують! А ти? Облизав макогона! (О. Ільченко). Фразеологічний словник української мови
  6. макогін — ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось), ТОВКА́ЧКА, ТИ́ЖБІР діал.; СТУПИ́Р діал. (перев. у ступі); МАКОГІ́Н, М'Я́ЛО (для розтирання чого-небудь у макітрі); ТАРА́Н розм. (для подрібнення насіння в олійні). Словник синонімів української мови
  7. макогін — Макогі́н, -го́на; -го́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. макогін — МАКОГІ́Н, го́на, ч. Дерев’яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо. До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах