1. Словник української мови Грінченка

машталір

Машталір, -ра

м. Конюхъ; кучеръ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. машталір — машталі́р іменник чоловічого роду, істота візник арх. Орфографічний словник української мови
  2. машталір — -а, ч., заст. Конюх, кучер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. машталір — А, ч., заст. Візник. Вологою гіркою сполощем кришталі, поки махне рукою байдужий машталір. (ЗД: 137). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. машталір — МАШТАЛІ́Р, а, ч., заст. Візник. Мій машталір, в'їхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати (О. Стороженко); Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах
  5. машталір — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст. Словник синонімів української мови
  6. машталір — Машталі́р, -лі́ра; -лі́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. машталір — МАШТАЛІ́Р, а, ч., заст. Візник. Мій машталір, в’яхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати (Стор., І, 1957, 225); Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір (М. Ол., Леся, 1960, 94). Словник української мови в 11 томах