милость
Милость, -ти
ж.
1) Милость, милосердіе. Що день хвалили Бога за Його милость. Кв. І. милость на кого кла́сти. Миловать кого, прощать кому изъ сожалѣнія. Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а то було б йому. Конст. у.
2) Любовь. О Боже мій несконченний! що ся тепер стало! Як то віра, так то віра, а милости мало. н. п. Як бись знала, що то милость може, казала б сь: оженися. Гол. III. 289.
3) ваша милость. Ваша милость (титулъ). Просимо вашої милости і на обід. Левиц. І.
4) милость божа. раст. Myosotis palustris. Шух. І. 21.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- милость — ми́лость іменник жіночого роду милість Орфографічний словник української мови
- милость — див. милість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- милость — МИ́ЛОСТЬ. Словник української мови у 20 томах
- милость — ва́ша (їх) ми́лість (ми́лость), уроч., заст. 1. Шанобливе називання кого-небудь; ви, вони. — З Богом, — кажу, — завтра рушаймо до панії, а потім і до вашої милості за рушниками (Марко Вовчок); — У Варшаві тільки й мови, що про вашу милість, князю (І. Фразеологічний словник української мови
- милость — Ми́лость і ми́лість, -лости, -лості, -лістю; -лості, -лостей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- милость — МИ́ЛОСТЬ див. ми́лість. Словник української мови в 11 томах