1. Словник української мови Грінченка

мити

Мити, -мию, -єш

гл. Мыть. Рука руку миє. Ном. № 7404.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мити — ми́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мити — Промивати, обмивати, вимивати відмивати, перемивати; (себе) умивати; (слізьми) поливати. Словник синонімів Караванського
  3. мити — Банити, вибанювати, видраювати, вимивати, виполіскувати, відмивати, домивати, драїти, замивати, заполіскувати, перемивати, переполіскувати, підмивати, полоскати, промивати, прополіскувати, споліскувати, шарудити... Словник синонімів Вусика
  4. мити — мию, миєш, недок., перех. 1》 також без додатка. Очищати від бруду водою, водою з милом або іншою рідиною. || розм. Прати (білизну, одяг і т. ін.). || Відділяти що-небудь від чогось промиванням, відокремлювати що-небудь у чистому вигляді; промивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мити — МИ́ТИ, ми́ю, ми́єш, недок., кого, що. 1. також без прям. дод. Очищати від бруду водою, водою з милом або іншою рідиною. Скрізь порання: печуть [молодиці], варять, Вимітають, миють... (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. мити — Мий та не замочи. Роби як можеш добре, та все не догодиш. Обмили без води. Обмовили, або виганьбили. Рука руку миє, а лице обидві. Люди помагають собі взаїмно в потребі, та разом роблять спільне діло. Треба обмити чоло, може Бог дасть чого. Треба обмитися, та може дадуть снідання. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. мити — мити, міти мати Словник застарілих та маловживаних слів
  8. мити — ми́ти сльоза́ми лице́ (обли́ччя, бо́роду і т. ін.). Плакати. Як крається батькове серце.. Він схуд і щодня миє сльозами бороду (М. Коцюбинський); Вона (Маланка) б’ється головою об стіл, голосить і миє сльозами тоді вже чорні руки (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  9. мити — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. мити — Ми́ти, ми́ю, ми́єш; мий, ми́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мити — МИ́ТИ, ми́ю, ми́єш, недок., перех. 1. також без додатка. Очищати від бруду водою, водою з милом або іншою рідиною. Скрізь порання: печуть [молодиці], варять, Вимітають, миють… (Шевч. Словник української мови в 11 томах