мити

МИ́ТИ, ми́ю, ми́єш, недок., кого, що.

1. також без прям. дод. Очищати від бруду водою, водою з милом або іншою рідиною.

Скрізь порання: печуть [молодиці], варять, Вимітають, миють... (Т. Шевченко);

В кухні на столі стояв потухлий уже самовар, а Зінька мила склянки, стоячи проти вікна (А. Головко);

На подвір'ї, коли перед обідом Дьяконов стає мити руки, дітвора навперебій кидається зливати йому з кухля (О. Гончар);

* Образно. Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить (прислів'я);

// розм. Прати (білизну, одяг і т. ін.).

Олександра пекла хліб, варила страву, мила сорочки дітям і не мала часу й спину розігнути (М. Коцюбинський);

// Відділяти що-небудь від чогось промиванням, виділяти що-небудь у чистому вигляді; промивати.

Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі (Є. Гребінка).

2. Обдавати водою яку-небудь поверхню; обмивати (у 1 знач.).

Дніпро берег риє-риє. Яворові корінь миє (Т. Шевченко);

Я бачив хвилю сивогриву, Що миє Латвії рукав (М. Рильський);

// Робити мокрим, вологим; поливати.

Вона б'ється головою об стіл, голосить і миє сльозами .. чорні руки (М. Коцюбинський);

Бронзовий осміх пам'ятника миють дощі й негода (Ю. Яновський).

(1) Ми́ти зо́лото, спец. – промиваючи пісок, у якому є крупинки золота, добувати останнє таким способом.

Уже три роки живе тут дід, миючи золото на тайговій річці (О. Донченко);

(2) Ми́ти / поми́ти ха́ту (кімна́ту, каза́рму і т. ін.) – водою змивати з підлоги бруд у хаті, кімнаті тощо.

Хату миє [Олена], столи, лавки, мисники змива (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Кирило:] Спершу крамницю мив [Храпко] та на побіганках був, а далі грамоти вивчивсь, у приказчики [прикажчики] посунувсь (Панас Мирний);

У свят-вечір зранку не вивели солдатів на муштру, а наказали чисто прибрати й помити казарму (З. Тулуб).

◇ (3) Но́ги ми́ти кому, жарт. – з радістю виконувати чиюсь волю, бути відданим комусь; прислужуватися, годити.

– Вона молода в мене ще .. Їй ще тільки сорок дев'ять і два місяці, а мені оце восени п'ятдесят сім буде.. Ну, як на іншу, то вона б мені хоч і лисий там, і все – ноги мила б (Григір Тютюнник);

Перемива́ти (ми́ти, переме́лювати, перетира́ти і т. ін.) / переми́ти (перемоло́ти, перете́рти і т. ін.) [усі́] кісточки́ (кістки́) див. перемива́ти;

Рука́ ру́ку ми́є див. рука́;

(4) Хоч го́лову мий – дуже рідкий, пісний, несмачний і т. ін. (про страву).

Борщ, як кажуть, хоч голову мий (з переказу);

– Звиніть, пане полковнику, борщ такий, що хоч голову мий, – бідкалась Соломія (В. Чемерис).