мучниця
Мучни́ця, -ці
ж.
1) раст. Arctostaphylos Uva ursi Spreng. ЗЮЗО. I. 112.
2) Отверстіе, сквозь которое проходитъ мука изъ подъ мельничнаго камня въ ящикъ. Микол. 481.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мучниця — мучни́ця іменник жіночого роду рослина Орфографічний словник української мови
- мучниця — -і, ж. Сланка багаторічна вічнозелена чагарникова рослина; ведмеже вушко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мучниця — МУЧНИ́ЦЯ, і, ж. Сланка багаторічна вічнозелена кущова рослина; ведмеже вушко. Мучниця звичайна. Багаторічні рослини у вигляді невеликих низеньких вічнозелених кущиків (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- мучниця — МУЧНИ́ЦЯ, і, ж. (Arctostaphylos Adans). Сланка багаторічна вічнозелена чагарникова рослина; ведмеже вушко. Мучниця звичайна. Багаторічні рослини у вигляді невеликих низеньких вічнозелених кущиків з зимуючими листками (Лікар. рослини.., 1958, 151). Словник української мови в 11 томах