1. Словник української мови Грінченка

набаламучувати

Набаламучувати, -чую, -єш

сов. в. набаламутити, -мучу, -тиш, гл.

1) Набалтывать, наболтать (о жидкости).

2) Производить, произвести смуту, безпорядокъ.

3) Наобольщать, насоблазнять многихъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набаламучувати — набаламу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. набаламучувати — НАБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док. 1. що, рідко. Зробити неспокійним, каламутити воду і т. ін. 2. кого. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь або у багатьох. Словник української мови у 20 томах