1. Словник української мови у 20 томах

набаламучувати

НАБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док.

1. що, рідко. Зробити неспокійним, каламутити воду і т. ін.

2. кого. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь або у багатьох.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набаламучувати — набаламу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. набаламучувати — Набаламучувати, -чую, -єш сов. в. набаламутити, -мучу, -тиш, гл. 1) Набалтывать, наболтать (о жидкости). 2) Производить, произвести смуту, безпорядокъ. 3) Наобольщать, насоблазнять многихъ. Словник української мови Грінченка