наблажити

Наблажити, -жу, -жиш

гл. Принести добро, благо. Дєкувати Тобі, Господи, за дар Божий, с'єтій землі, мамі нашій, за твою росицу, за твій дар, за твою благодать, що єс нам наблажила. (Гуц. молитва). Шух. І. 38.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me