набубоніти

Набубоніти, -ню́, -ни́ш

гл. Наговорить много, говоря невнятно. Чисто набубонів мені голову.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набубоніти — набубоні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. набубоніти — НАБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. Наговорити багато чого-небудь нечітко, незрозуміло, викликаючи запаморочення. Чисто набубонів мені голову (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах