1. Словник української мови Грінченка

наважитися

Наважуватися, -жуюся, -єшся

сов. в. наважитися, -жуся, -жишся, гл.

1) Осмѣливаться, осмѣлиться.

2) Рѣшаться, рѣшиться. Вона на таке наважилась, аби його привернути до себе. Г. Барв. 454. Іще Сомко не наваживсь, що в таку трудну минуту чинити. К. ЧР. 344. — на кого, на що. Вознамѣриваться, вознамѣриться что-либо сдѣлать съ кѣмъ, съ чѣмъ. Я наваживсь на того коня, то й буде мій. Новомоск. у. Наважмось, браття, на спасенну річ. К. Пс. 66.

3) Пристращаться, пристраститься. Був і нічого собі чоловік, але як наважився до горілочки, то, — бачите, — все до жидів переносив. Кіев. г.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наважитися — (стати рішучим, з інф.) рішитися, відважитися, осмілитися, заризикувати. Словник синонімів Полюги
  2. наважитися — нава́житися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. наважитися — див. наважуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наважитися — НАВА́ЖИТИСЯ див. нава́жуватися. Словник української мови у 20 томах
  5. наважитися — ВА́ЖИТИ на кого-що (намагатися заподіяти шкоду комусь, чомусь, позбавити когось чого-небудь), ВА́ЖИТИСЯ, ЗАМІРЯ́ТИСЯ, ЗАЗІХА́ТИ, ПОСЯГА́ТИ рідше, НАВА́ЖУВАТИСЯ рідше. — Док.: замі́ритися, зазіхну́ти, посягну́ти, посягти́, нава́житися. Словник синонімів української мови
  6. наважитися — Нава́житися, -ва́жуся, -жишся, -жаться; нава́жся, -ва́жтеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. наважитися — НАВА́ЖИТИСЯ див. нава́жуватися. Словник української мови в 11 томах